Контроль у господарському процесі як спосіб усунення судових помилок

Печать
24 Июль 13
Автор: Степанова Т.В.

Мета діяльності судів – розгляд та вирішення спорів з метою захисту та відновлення порушених прав та законних інтересів учасників правовідносин. Проте при будь-якому сумлінному ставленні до суддівських обовʼязків помилки в цій діяльності можливі. Тому актуальним представляється дослідження на теоретичному рівні інституту контролю в господарському судочинстві як важливого способу усунення судових помилок.

Зазначені тези доповіді було надруковано раніше. Реквізити публікації: Степанова Т.В. Контроль у господарському процесі як спосіб усунення судових помилок // Матеріали 67-ї наукової конференції професорсько-викладацького складу і наукових працівників ОНУ імені І.І. Мечникова (економіко-правовий факультет). 28-30 листопада 2012 р., м. Одеса. – Одеса, 2012. – С. 92-94.

Контроль – це процес, необхідний для виявлення і вирішення виникаючих проблем, а також для стимулювання успішної діяльності [1, c. 279]. З нашої точки зору, контроль – це система методів і стратегій, за допомогою яких спрямовується та коректується діяльність, процес, для досягнення певного позитивного результату та усунення виявлених помилок.

Структурування (класифікації) контролю у господарському процесі можуть бути різними:

І. За часом здійснення – попередній контроль, поточний контроль, завершальний контроль [1, c. 281];

ІІ. За субʼєктом контролю – самоконтроль та контроль вищестоящими судовими інстанціями;

ІІІ. За субʼєктом-ініціатором контролю – контроль, ініційований господарським судом, ініційований учасниками процесу, а також ініційований особами, що не брали участі в розгляді справи, якщо судове рішення зачіпає їх права та законні інтереси.

Кожна класифікація має свої характеристики.

Наприклад, класифікація за часом здійснення побудована на аналізі як розгляду справи у першій інстанції, так перегляду справи в апеляційній, касаційній інстанції та у Верховному Суді України, оскільки на кожній із цих стадій судочинства застосовується попередній контроль (при прийнятті позовної заяви (апеляційної, касаційної скарги) та порушенні справи), поточний контроль (у ході розгляду справи чи перегляду судового акта), завершальний контроль (при прийнятті кінцевого судового акта по справі).

Класифікація за субʼєктом контролю виділяє самоконтроль та контроль вищестоящими судовими інстанціями.

Самоконтроль суду першої інстанції – це здатність в передбачених законом випадках суду першої інстанції контролювати свої дії з метою виявлення і усунення в них дефектів, що стали наслідком неправильності дій судді або у зв'язку із зміною обстановки [2, c. 12].

Ю.О.Зайцева обгрунтовує віднесення до самоконтрольних повноважень суду першої інстанції наступних: заміна одного забезпечувального заходу іншим; скасування застосованого забезпечувального заходу; відновлення провадження у справі після усунення обставин, що викликали його припинення; внесення виправлень до рішення при його складанні у нарадчій кімнаті; ухвалення додаткового рішення; роз'яснення рішення; виправлення допущених в рішенні описок, друкарських і арифметичних помилок без зміни його змісту; перегляд судового акту, що набрав законної сили, за нововиявленими обставинами; індексація присуджених грошових сум на день виконання рішення; відстрочення або розстрочка виконання судового акту; зміна способу і порядку його виконання, а також деякі інші [2, c. 13].

Контроль вищестоящими судовими інстанціями проявляється в перегляді в апеляційному, касаційному порядку та за наявності підстав – у Верховному Суді України.

За субʼєктом-ініціатором контролю можна виділити контроль, ініційований судом, ініційований учасниками процесу, а також контроль, ініційований особами, що не брали участі в розгляді справи, якщо судове рішення зачіпає їх права та законні інтереси.

Дійсно, в ході розгляду (перегляду) справи господарський суд наділений широким колом повноважень для здійснення самоконтролю та виправлення виявлених помилок за власною ініціативою.

На жаль, господарський суд на даний час не має право ініціювати перегляд судового акта, навіть за нововиявленими обставинами. Таким правом володіють учасники процесу та інші зацікавлені особи. Проте, цих осіб не можна віднести до однієї групи, оскільки їх статус певним чином відрізняється (зокрема, по строкам звернення, оскільки для осіб, що не брали участь у справі, він частіше за все обчислюється з моменту, коли особи дізналися про порушення їх прав прийнятим судовим актом, а не з дати прийняття оспорюваного судового акта, як це обчислюється для учасників процесу).

Вважаємо, що поняття та класифікації судового контролю не вичерпали межі дослідження, тому необхідні подальші розвідки даного питання на науковому рівні, оскільке це має важливе значення для підвищення ефективності практичної судової діяльності.

Література

1. Мескон М.,  Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента / Перевод с английского. – Москва: «Дело», 1997. – 704 с.

2. Зайцева Ю.А. Самоконтроль арбитражного суда первой инстанции: автореф. канд. юр. наук : спец. 12.00.15 «Гражданский процесс; арбитражный процесс» / Ю.А.Зайцева. – Саратов,  2011. – 20 с.

купить аксессуары для ванной
как правильно подобрать объектив