Для роз’яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла, господарський суд призначає експертизу. Призначення і проведення судової експертизи пов’язане зі сплатою певної суми грошових коштів.

Господарське процесуальне законодавство чітко не визначає порядку сплати витрат, які пов’язані з проведенням судової експертизи. Це призводить до затягування господарського процесу, зокрема, непоодинокими є випадки, коли експертні установи відмовляються проводити експертизу чи надсилати до суду висновок експерта у зв’язку з попередньою неоплатою. Зазначені факти зумовлюють потребу у чіткій правовій регламентації порядку сплати цього виду витрат.

Ст. 49 Господарського процесуального кодексу України присвячена розподілу судових витрат. Її положення мають вирішальне значення, оскільки саме у цій нормі процесуального законодавства знаходить відображення компенсаційна функція інституту судових витрат. Суть розподілу судових витрат у господарському процесі полягає у відшкодуванні судових витрат на користь тієї сторони, яка є правою у вирішенні господарського спору.

Ускладнення соціально-економічних відносин вплинуло на господарські відносини суб’єктів господарювання. Вирішення господарських спорів потребує від судді не лише наявності фундаментальних правових знань, а й обізнаності в особливостях правового регулювання здійснення того чи іншого виду господарської діяльності. Компенсувати відсутність таких знань може висновок експерта-правознавця. Тому в науці господарського процесуального права тривалий час ведуться дискусії щодо доцільності введення правової експертизи.

Звернення до господарського суду та розгляд господарського спору передбачає несення учасниками господарського процесу судових витрат. Правовому регулюванню інституту судових витрат присвячений розділ VІ Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), у якому закладені основні напрями правового впливу на суб’єктів господарювання під час сплати та розподілу судових витрат. Функціям судових витрат приділяли увагу вітчизняні та російські науковці І.А. Балюк, Ю.В. Білоусов, С.В. Васильєв, Т.О. Коломоєць, І.А. Приходько, Н.Ю. Сакара, В.М. Сидоренко, Є.М. Шокуєва. Проте в теорії господарського процесуального права відсутні системні дослідження функцій судових витрат, що визначає актуальність та своєчасність вивчення цього питання. Тому метою даної статті є формування повного уявлення про склад функцій судових витрат та їх зміст.