У суді апеляційної інстанції, як і в суді першої інстанції, діють, власне кажучи, усі принципи господарського судочинства. В тому числі, згідно з частиною першою статті 4³ судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. І хоча інші принципи також мають велике значення для здійснення правосуддя в господарських судах апеляційної інстанції, проте, на нашу думку, особливу увагу слід звернути саме на принцип змагальності та особливості його реалізації при перегляді судових актів в апеляційному порядку. Тому метою даної статті є дослідження особливостей реалізації принципу змагальності в ході перегляду судових актів господарських судів в апеляційному порядку для розроблення пропозицій з удосконалення господарсько-процесуального законодавства з питань перегляду судових актів в апеляційному порядку.

Діюче господарсько-процесуальне законодавство, організація діяльності господарських судів, професійна підготовка суддів повинні забезпечувати винесення судами законних і обґрунтованих рішень і ухвал [1, c. 71]. Сучасний суд першої інстанції розглядає справу від початку до кінця і виносить рішення по справі. Якщо це рішення не оскаржене протягом встановленого терміну, воно набуває законної сили і виконується [2, c. 35]. Рішення, що не відповідає вимогам закону й обставинам справи, є таким, яке притісняє права й інтереси підприємств і організацій, тобто, не відповідає головним цілям судочинства і завданням господарського суду [3, c. 147], передбаченим Конституцією та законодавством України. Апеляційна перевірка рішень і ухвал є гарантією здійснення права на судовий захист. Тому глибоке дослідження сутності апеляційного оскарження на сучасному етапі має велике значення і є метою даної статті.

Під повноваженнями суду апеляційної інстанції слід розуміти сукупність прав апеляційного суду на здійснення встановлених законом процесуальних дій щодо судових актів, що не вступили в законну силу та перевіряються за апеляційною скаргою [1, c. 125]. Правове положення суду другої інстанції в господарському процесі характеризується наявністю досить широкого кола повноважень при здійсненні перевірки рішень і ухвал суду першої інстанції.

Права і свободи фізичних та юридичних осіб є важливою складовою політики нашої держави. І хоча кожного року до цього Кодексу вносяться численні зміни, але дотепер не можна визнати, что всі процесуальні відносини у сфері господарського судочинства врегульовано. Це ж стосується шляхів врегулювання «мирного» виходу сторін з процесу, наприклад, можливість позивача скористатися правами, наданими йому ст. 22 ГПК, щодо відмови від позову або укладення мирової угоди.

В ході розгляду справи у першій інстанції це право не викликає сумнівів, однак на стадії апеляційного та касаційного оскарження відповідно до п. 3.7 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 [1] це неможливо. Однак чи правильно це?