Передумови права на перегляд судового акту за нововиявленими обставинами
Для того, щоб механізм перегляду рішень суду за нововиявленими обставинами запрацював, необхідна наявність низки передумов. Під передумовами перегляду розуміються попередні умови здійснення права на перегляд судового акту за нововиявленими обставинами.
Право на перегляд за нововиявленими обставинами – це надана законом можливість звернутися із заявою про перегляд рішення суду. Відповідно до розділу ХІІІ ГПК України до передумов для права на перегляд рішення за нововиявленими обставинами слід відносити:
1) наявність об'єкту оскарження – винесеного судом рішення, ухвали, постанови, що набрали законної сили;
2) наявність обставин, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові;
3) докази встановлення обставин, вказаних в п.2;
4) дотримання місячного строку з дати встановлення цих обставин для подачі заяви або відновлення цього строку у разі його пропуску;
5) належність суб'єкту оскарження до кола осіб, яким законом надано право подати заяву;
6) дотримання форми і змісту заяви;
7) дотримання порядку подачі заяви, в т.ч. вірне визначення суду, в який її може бути подано;
8) наявність належного доказу сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі;
9) наявність доказів надіслання копії заяви і доданих до неї документів іншим сторонам.
На нашу думку, серед вказаних умов доречно виділяти передумови об'єктивного, суб'єктивного і формального характеру. Причому відсутність хоча б однієї з цих умов тягне неможливість використання особою права на звернення до господарського суду для перегляду справи.
Перші чотири передумови – об'єктивного характеру, п'ята – суб'єктивного характеру, всі інші – передумови формального характеру.
Розглянемо детальніше вказані умови.
Передумови об'єктивного характеру. Однією з основних об'єктивних передумов допустимості перегляду судового акта за нововиявленими обставинами є наявність об'єкта, з приводу якого подається заява. Об'єктами перегляду виступають рішення, ухвали та постанови господарського суду, що не вступили в законну силу та містять у собі, на думку заявника несприятливі для нього наслідки вирішення спору.
Але не всі ухвали господарського суду можуть бути переглянуті, оскільки перегляд судових актів за нововиявленими обставинами є одним з видів оскарження і загальні положення про оскарження розповсюджуються й на нього. Зокрема, згідно ст. 106 ГПК України окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені лише ухвали про:
1) про вжиття запобіжних заходів, відмову в задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів,
залишення без змін ухвали про вжиття запобіжних заходів, зміну чи скасування ухвали про
вжиття запобіжних заходів;
2) про повернення позовної заяви;
3) про відмову у прийнятті позовної заяви;
4) про передачу справи за підсудністю;
5) про забезпечення позову, скасування забезпечення позову;
6) про зупинення провадження у справі;
7) про припинення провадження у справі;
8) про залишення позову без розгляду;
9) про затвердження мирової угоди;
10) у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України
"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";
11) про відмову прийняти додаткове рішення, ухвалу;
12) про роз'яснення чи відмову у роз'ясненні рішення, ухвали;
13) про внесення виправлень у рішення, ухвалу;
14) про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами;
15) окрема;
16) додаткова;
17) про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання;
18) про внесення виправлень до наказу, визнання наказу таким, що не підлягає виконанню;
19) про видачу дубліката наказу або відмову у його видачі;
20) про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміни способу та порядку
їх виконання;
21) про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби;
22) про відмову у прийнятті заяви про скасування рішення третейського суду;
23) про повернення заяви про скасування рішення третейського суду;
24) про відмову поновити пропущений процесуальний строк;
25) про повернення заяви про видачу виконавчого документа за рішенням третейського суду.
При цьому слід зазначити, що перегляд судових актів за нововиявленими обставинами є особливою формою перегляду, тому представляється невірним вказане вище обмеження об'єкту перегляду. Дійсно, існують випадки, коли заборона оскаржити ухвалу господарського суду може привести до порушення права на судовий захист, тому доречним представляється окреме зазначення в ГПК України, що об'єктом перегляду за нововиявленими обставинами можуть бути будь-які рішення, ухвали та постанови.
Відповідно до п.1 ч.5 ст.113 ГПК України підставою для повернення заяви без розгляду є закінчення місячного строку для оскарження без його відновлення.
Витікання зазначених строків припиняє право осіб, що брали участь у справі, на подачу заяви, у результаті чого судове рішення набуває законної сили, стає остаточним і не підлягає вже оскарженню.
Господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити його. Для цього заяник повинен подати клопотання, що може бути викладене в письмовій заяві чи в скарзі і заявляється одночасно з їх подачею. У клопотанні повинні бути зазначені причини пропуску строку на подачу заяви.
При цьому, на нашу думку, невизначеність періоду, протягом якого можливо відновлення строку для оскарження, є недоліком чинного ГПК та знижує гарантії розумних строків судочинства, перешкоджаючи його затягуванню. Представляється доречним встановлення граничного строку на подання клопотання для відновлення строків на звернення по аналогії з апеляційним оскарженням в межах тримісячного строку з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового акту.
Особа, що подає заяву, називається заявник. Противником заявника є відповідач по заяві. В даному виді провадження заявником може стати як позивач, так і відповідач або інша особа, тобто той, хто оскаржив унаслідок незгоди з винесеним судом рішення у справі.
Необхідно звернути особливу увагу на те, що при перегляді судового акту за нововиявленими обставинами сторони повинні бути ті ж самі, що й при розгляді даної справи вперше. Заявник не може висувати вимоги до інших осіб, які не брали участь у справі раніше. Не має такого права і у відповідача.
Право заявника на порушення процедури перегляду є диспозитивним, вольовим, добровільним і не може бути обмежено іншими особами. Сторони у справі можуть вільно розпоряджатися своїм правом на оскарження. Вони можуть реалізувати це право або не скористатися ним. Особа, яка подала заяву, повинна мати право відмовитися від неї. Але, на жаль, чинний ГПК прямо не передбачає такого права заявника, що представляється невірним.
Передумови суб'єктивного характеру. Відповідно до ст.113 судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, прокурора, третіх осіб. Тобто, суб'єктом даного виду перегляду є тільки позивач, відповідач по справі, треті особи та прокурор.
Суб'єкти мають право на оскарження, якщо:
1) вони у справі мають певний юридичний інтерес, тобто вони не задоволені рішенням суду і мають намір відстоювати свої вимоги, а також якщо вони мають належні докази для цього;
2) вони володіють процесуальною дієздатністю.
Визначаючи сторони як суб'єкти права на оскарження, слід зазначити, що закон не пов'язує це право з фактичною участю при розгляді справи у господарському суді. Відповідно до чинного господарського процесуального законодавства участь сторін у засіданні господарського суду є їх правом, але не обов'язком (ст.22 ГПК України).
Незважаючи на те, що ст.113 ГПК України суб'єктами ініціювання перегляду за нововиявленими обставинами називає тільки сторони, третіх осіб та прокурора, має певне значення тлумачення даної статті щодо інституту процесуального правонаступництва і правонаступництва сторін як суб'єктів оскарження. Так, згідно зі ст.25 ГПК у разі вибуття однієї із сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації юридичної особи господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником.
Згідно зі ст.25 усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в тому ступені, в якому вони були б обов'язковими для особи, що він замінив. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу. Вважаємо, що ці положення можуть бути цілком застосовані до перегляду судового акту за нововиявленими обставинами, оскільки це також стадія господарського судового процесу.
Підставою процесуального правонаступництва може бути правонаступництво в матеріальному праві – уступка вимоги, перевід боргу, реорганізація юридичної особи чи смерть громадянина.
Щодо участі прокурора у даному виді провадження, то відповідно до ч.3 ст.2, ст.ст.91, 113 ГПК України, ст.ст. 36 і 37 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може звернутися до господарського суду лише в інтересах держави і у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Так, згідно з рішенням від 8 квітня 1999 р. Конституційний Суд України констатував, що прокурори та їх заступники подають до господарського суду позов саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їхньої підпорядкованості і форм власності. Під представництвом прокуратурою інтересів держави в господарському суді слід розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України і законами України повноваження, здійснює в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави. Тобто, участь прокурора в господарському судочинстві обумовлюється винятково захистом публічних інтересів.
При цьому недоречним представляється обмеження кола суб'єктів лише сторонами, третіми особами та прокурором. На нашу думку, слад надати таке право також:
1) особам, не залученим до участі у справі судом при первісному розгляді справи, якщо господарський суд прийняв судовий акт, що впливає на їх права та обов'язки;
2) представникам сторін та осіб, вказаних у першій групі.
Такі особи в силу рішення суду стають процесуально заінтересованими особами і тому повинні мати процесуальні засоби захисту своїх матеріальних прав і у передбачених процесуальних формах ініціювати та брати участь у перегляді судових актів за нововиявленими обставинами.
Передумови формального характеру. Серед формальних передумов нами, зокрема, вказано дотримання форми і змісту заяви.
Так, у заяві необхідно вказувати дату оскаржуваного судового акта та номер справи, назву господарського суду та прізвище судді, що прийняв первісне судове рішення, реквізити заявника та відповідача по справі та ін. Без цих даних прийняття та розгляд такої заяви не представляється можливим.
Таким чином, пропонується доповнити ГПК України окремою статтею з викладенням вимог до таких заяв та додатків до них.
Викладене вище, на жаль, ще не було об'єктом систематизованого дослідження інших авторів. При цьому систематизація передумов права на перегляд судових актів за нововиявленими обставинами представляється важливою, актуальною та потребує подальшої розробки.
Данный текст является обновленной, с учетом изменений законодательства, статьей автора: Степанов С.В. Передумови права на перегляд судового акту за нововиявленими обставинами // Ринкова економіка: сучасна теорія і практика управління. – 2008.- Т. 11 (Вип. 22). Частина 2.- С. 322-327.