Розмежування понять «рішення про вчинення значного правочину» і «рішення про попереднє схвалення значних правочинів» у світлі судової практики

Печать
26 Нояб 13
Автор: Капелист М.Н.

Нижче розглянуто суперечливі позиції вищих судових інстанцій, що можуть, на нашу думку, негативно вплинути на можливість реалізації міноритарними акціонерами права на обов’язковий викуп акцій при вчиненні значних правочинів.

 

Зазначені тези доповіді було надруковано раніше. Реквізити публікації: Капеліст М.М. Розмежування понять «рішення про вчинення значного правочину» і «рішення про попереднє схвалення значних правочинів» у світлі судової практики // Матеріали 68-ї наукової конференції професорсько-викладацького складу і наукових працівників ОНУ імені І.І. Мечникова (економіко-правовий факультет). 26-28 листопада 2013 р., м. Одеса. – Одеса : Астропринт, 2013. – С.153-156

 

Зокрема, у справі №07/5026/796/2012 позивач (акціонер) просив суд зобов'язати відповідача (АТ) здійснити обов'язковий викуп належних позивачу простих іменних акцій, оскільки позивач як акціонер був присутній на загальних зборах акціонерів відповідача, та голосував проти прийняття загальними зборами рішення про попереднє схвалення значних правочинів, які можуть вчинятися протягом одного року, а тому у відповідності до вимог ст.68 Закону України "Про акціонерні товариства" (надалі – «Закон «Про АТ») має право вимагати викупу належних йому простих іменних акцій.

Розглядаючи цю справу ВГСУ, приймаючи постанову від 21 січня 2013 р. здійснив системний аналіз положень Закону «Про АТ» і дійшов висновку, що кожний акціонер - власник простих акцій товариства, в разі голосування на загальних зборах проти прийняття рішення про вчинення товариством значного правочину, враховуючи, що загальні збори вправі прийняти як (1) рішення про вчинення значного правочину, так і (2) рішення про попереднє схвалення значних правочинів, має право вимагати здійснення обов'язкового викупу акціонерним товариством належних йому голосуючих акцій, оскільки прийняття вказаних рішень в обох випадках не зобов'язує вчинити значний правочин, а лише надає дозвіл виконавчому органу товариства на вчинення такого правочину, що і обумовлює однакові правові наслідки для акціонерів, які незгодні з таким рішенням.

Утім, у постанові від 10 квітня 2013 року по справі № 5002-7/2886-2011 ВГСУ дійшов протилежних висновків та вказав, що поняття "рішення про вчинення значного правочину" та "рішення про попереднє схвалення значних правочинів" не є тотожними, тому прийняття загальними зборами акціонерів рішення про попереднє схвалення значних правочинів, у відповідності з ст. 68 Закону «Про АТ», не є підставою для здійснення обов'язкового викупу акціонерним товариством належних позивачу акцій товариства, який голосував проти прийняття загальними зборами зазначеного рішення.

ВСУ не погодився із позицією ВГСУ по справі №07/5026/796/2012, постанову ВГСУ було скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції, причому у постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 21 травня 2013 р. по даній справі (номер справи у ВСУ – 3-8гс13) вказано, що законодавець розмежовує поняття "рішення про вчинення значного правочину", а також "рішення про попереднє схвалення значних правочинів". При цьому, прийняття загальними зборами акціонерів рішення про вчинення значного правочину кореспондує обов'язку виконавчого органу товариства вчинити конкретний значний правочин. У той же час, прийняття загальними зборами акціонерів рішення про попереднє схвалення значних правочинів, які можуть ним вчинятися протягом року, означає лише згоду на можливість вчинення значних правочинів у майбутньому. І це не має наслідком реального настання юридичного факту, з яким закон пов'язує виникнення в акціонерного товариства обов'язку здійснити викуп акцій акціонера.   

Висновки Верховного суду України були враховані ВГСУ і постановою ВГСУ від 12 червня 2013 року по справі №07/5026/796/2012було прийнято рішення на користь відповідача.

Також вказана позиція відтворена в листі ВСУ "Висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України, за I півріччя 2013 р." від 01.07.2013 р., а також в п. 4 листа ВГСУ від 12.08.2013 р. N 01-06/1164/2013.

Отже, відтепер позиція вищих судових інстанцій зводиться до того, що внаслідок такого попереднього погодження не настає юридичного факту, з яким закон пов'язує виникнення в акціонерного товариства обов'язку здійснити викуп акцій акціонера, як наслідок, голосування проти прийняття загальними зборами рішення про попереднє схвалення значних правочинів відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 68 Закону «Про АТ» не є підставою для здійснення обов'язкового викупу належних акціонерові акцій, якщо він цього вимагає.

Утім, норма, передбачена п.2 ч.1 ст. 68 Закону «Про АТ», відповідно до якої акціонер має право вимагати обов’язкового викупу акцій в разі прийняття загальними зборами рішення про вчинення значного правочину, якщо акціонер зареєструвався для участі у загальних зборах та голосував проти, вочевидь спрямована на захист перш за все майнових інтересів акціонера, оскільки при вчиненні значного правочину акціонер як власник частини капіталу акціонерного товариства може зазнати збитків внаслідок укладення невигідної угоди на значну суму. При прийнятті загальними зборами рішення про «попереднє схвалення» значних правочинів, в подальшому такі правочини можуть вчинятися виконавчим органом товариства одноособово. І при укладенні виконавчим органом збиткових правочинів акціонер не матиме права вимагати від АТ здійснити викуп його акцій. Фактично таким чином судова практика легалізувала спосіб обходу закону, а саме – норми п.2 ч.1 ст. 68 Закону «Про АТ» щодо права акціонера вимагати обов’язкового викупу акцій. В даному випадку метою вказаної норми є захист майнових інтересів акціонерів (перш за все, міноритарних).

На жаль, вимушені констатувати, що таке буквальне тлумачення судами граматичних конструкцій, що містяться в законі, унеможливлює захист акціонером своїх прав у визначений законом спосіб при попередньому схваленні значних правочинів, і, фактично, позбавляє дії норми правового інституту обов’язкового викупу акцій. 

купить аксессуары для ванной
как правильно подобрать объектив